химородник
ХИ́МОРО́ДНИК, а, ч., розм., рідко.
Ворожбит; чаклун.
“Що ж, – думає [Петро], – як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха”. Да ступивши швидкою ходою ступнів з десяток, зупинивсь ізнов, наче об стіну вдаривсь (П. Куліш);
Проклятий химородник, що заморочив вам голови (Сл. Б. Грінченка).
Словник української мови (СУМ-20)