химородник
ХИ́МОРОДНИК, а, ч., заст. Ворожбит.
«Що ж,— думає [Петро], — як і се такий химородник? Піду скоріш, щоб справді не вкоїв він якого лиха». Да ступивши швидкою ходою ступнів з десяток, зупинивсь ізнов, наче об стіну вдаривсь (П. Куліш, Вибр., 1969, 101).
Словник української мови (СУМ-11)