хитринка
ХИТРИ́НКА, и, ж., розм.
Деяка хитрість, лукавство, що проявляється в зовнішності кого-небудь, у чиємусь характері.
[Гайовий:] Які мудрі очі, яка хитринка грає в зморшках, який портрет... (О. Корнійчук);
У безбрових, усміхнених очах лейтенанта Шумаков відразу помітив затамовану хитринку, що вказувала на неабияку здатність орієнтуватись у життєвих справах (С. Голованівський).
○ (1) З хитри́нкою – в якому відчувається певна хитрість, кмітливість, лукавство (перев. про голос, очі, погляд, поведінку кого-небудь).
У старої весело заграли розумні з хитринкою очі, і круг них позбиралися дрібненькі зморшки (С. Журахович);
Голос у Марка зробився змовницьким, з хитринкою (Григорій Тютюнник);
У “Калиновому гаю” [О. Є. Корнійчука] Н. М. Ковшик .. трохи з лукавою хитринкою (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)