хитрити
ХИТРИ́ТИ, рю́, ри́ш, недок.
Те саме, що хитрува́ти.
Хитрить лукавая Ютурна, Яким би побитом їй Турна Спасти од смертного ножа (І. Котляревський);
Він явно хитрив, цей дебелий, зарослий рудою щетиною дядько, але Таубенфельд ніяк не міг збагнути, що ж він мав справді на думці (Ю. Бедзик);
– Слухай, – каже довгохвоста [Сорока] – Загадка моя непроста, Розгадай і не хитри (Л. Глібов);
“Клопіт!” – думаєте ви, задивляючись, як Яким забігає вперед гнідкові, хитрить його перейняти (Панас Мирний);
“Стиляга” спершу нібито дотримувався правил бою. Потім, після кількох добрих стусанів, розлютувався і почав вимахувати великими шкіряними рукавицями у всі боки. Дуже смішно хитрив, намагаючись обдурити свого противника (Д. Ткач);
Вони [шаланди] довго сновигають у гавані, як нічні птахи, лавірують, хитрять із вітром і, врешті, як гуси, випливають за хвилеріз (Ю. Яновський).
Словник української мови (СУМ-20)