хитрун
ХИТРУ́Н, а́, ч., розм.
Людина,яка для досягнення чогось діє непрямими, нерідко обманними шляхами; лукавець, крутій.
Улесливий банкір чимсь нагадував йому хитруна Гослена (Н. Рибак);
– О, та ви хитрун! Не повірю ж я, що ви такий наївний .. Ви просто викликаєте мене на одвертість, за яку потім мені, можливо, довелось би червоніти (А. Головко);
– Зоотехнік, здається, не така-то вже спритна людина, щоб воловодитися з нашим хитруном (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)