хлопчисько
ХЛОПЧИ́СЬКО, а, ч. і с., розм.
1. Те саме, що хло́пець 1.
– О, ти вже, певно, десь бився з хлопчиськами! – крикнула при моїм вході на мене тітка, – що такий приходиш задиханий! (І. Франко);
Хлопчиська з книжками поспішають до школи (О. Довженко);
Пустотливий білявий хлопчисько .. підібрався до лежачого верблюда і почав лоскотати йому ніздрі очеретиною (З. Тулуб);
* У порівн. На базарі Стефан, мов хлопчисько, стовбичив з ворочком, поки продав бринзу (С. Чорнобривець);
Дем'ян біг попереду – вистрибом, наче хлопчисько (Ю. Смолич).
2. перен., зневажл. Той, хто поводить себе несолідно, несерйозно чи нерозумно.
Удесяте згадуючи свою поведінку в трамваї, констатував [Джавадов] про себе: “Хлопчисько! Йолоп!.. Забув, де міг, як баран, загинути...” (О. Донченко);
– Якщо ви хочете слухати цього хлопчиська, – презирливо тицьнув пальцем на Гончара Стадницький, – діло ваше (М. Стельмах).
◇ (1) Хлопчи́сько на побіге́ньках – людина, яка виконує другорядні, несерйозні завдання, доручення.
У партіях, які не тягнуть на визначення політичних, а більше нагадують “фронти”, “рухи”, особистостям нема чого робити!.. просто стаєш козачком, хлопчиськом на побігеньках (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)