хлясь

ХЛЯСЬ, ХЛЯСЬ-ХЛЯСЬ виг., розм.

1. Звуконаслідування, що передає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь.

Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: “хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!” (П. Загребельний).

2. Уживається як присудок за знач. хля́снути.

Коней хлясь да хлясь (Сл. Б. Грінченка).

Значення в інших словниках

1. хлясь — хлясь вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. хлясь — виг., розм. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. 2》 Уживається як присудок за знач. хляснути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хлясь — ХЛЯСЬ, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь. Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш...  Словник української мови в 11 томах
4. хлясь — Хлясь! меж., выражающее стеганіе кнутомъ. Коней хлясь да хлясь.  Словник української мови Грінченка