хлясь
ХЛЯСЬ, виг., розм.
1. Звуконаслідування, що означає звук від дзвінких коротких ударів по чому-небудь.
Гогіашвілі турнув Чайку просто в клекотливу воду, яка летіла звідусіль, котила каміння, ревла, лютувала, мов справляла відьомський шабаш: «хлясь-хлясь-хлясь! Гу-гу-гу!» (Загреб., Шепіт, 1966, 317).
2. Уживається як присудок за знач. хля́снути.
Коней хлясь да хлясь (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)