хмуро
ХМУ́РО.
Присл. до хму́рий.
Густі широкі брови хмуро зійшлися на переніссі (О. Гончар);
– Що ти за людина, Павле! – після паузи хмуро сказав Саранчук (А. Головко);
// у знач. пред.
Любий папа!.. Погода не щодня кримська: то вітер, то хмуро, то холоднувато (Леся Українка);
А тим часом сонце крадькома наниз – тиць, як у скриню, та й сховалось. Стало хмуро (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)