ходня
ХОДНЯ́, і́, ж., розм.
Те саме, що ході́ння.
І доки ще ця ходня буде? Спати пора (Сл. Б. Грінченка);
Біда вбогому чоловікові паруватись. За думками і ніч мала, а за ходнею – день (Ганна Барвінок);
Яким зараз пристав до Зосі, взявши на руки хлопчика, в котрого боліли од ходні ноженята (І. Нечуй-Левицький);
Ноги в неї тремтіли од трудної ходні, в голові бродили безладні думки й міркування (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)