хори
ХО́РИ, ів, мн.
Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів).
“Завтра я, може, побачу її в церкві... Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей” (І. Нечуй-Левицький);
В просторій залі з дерев'яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (П. Кочура);
Вальс гримів з високих хорів (І. Муратов).
Словник української мови (СУМ-20)