хори
ХО́РИ, ів, мн. Відкрита галерея, балкон у верхній частині парадного залу або в церкві (спочатку для розміщення хору, музикантів).
«Завтра я, може, побачу її в церкві… Не піду співати на хори, стану у правому притворі на сходах, коло дверей» (Н.-Лев., VI, 1966, 309);
В просторій залі з дерев’яними колонами, що підпирали хори, чаділи недогарки свічок (Кочура, Зол. грамота, 1960, 136);
Вальс гримів з високих хорів (Мур., Повість.., 1948, 10).
Словник української мови (СУМ-11)