хоробрий
ХОРО́БРИЙ, а, е.
Який не піддається страху, не боїться небезпеки; сміливий, відважний.
Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись! (Марко Вовчок);
Надвечір бомбардування [бомбування] припинилося, з плавнів повернулися пароплавчики крейсерської служби .. На них уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани – справжні морські вовки (Ю. Яновський);
Безмірне щастя – у поході буть В когорті непохитній і хоробрій! (Л. Дмитерко);
Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь святослав (М. Рильський);
// Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий.
– Будуть і помічники. Все буде. Ось Рябов піде в помічники, сам піду, дайте-но тільки налагодити життя, – сказав Синицин. – Ти гляди, який хоробрий, – посміхнувся Мічурін (О. Довженко);
// Здійснюваний відважними, безстрашними людьми.
Хто не хилиться в битві хоробрій, той довічно для бою живе! (С. Голованівський);
// Сповнений рішучості, дерзань, поривань.
Ой чи не краще почати нам, милеє браття, Співати за Ігоря хоробре завзяття? (Панас Мирний);
Дай йому, доле, Навічно Вітри України, Дай, доле, у мандри Дум материних, Звершень хоробрих, Як сонечко, щирих (М. Нагнибіда);
// Який не боїться нападати, добуваючи їжу або захищаючи життя своє і свого потомства (про тварин).
– Хочете орла – самотнього, хороброго, хижого, на недосяжній скелі, з могутніми крилами? (Ю. Яновський);
// Який виражає відвагу, безстрашність.
Хоробрий вигляд;
// у знач. ім. хоро́брий, рого, ч. Той, хто не піддається страху.
Франко також був одним з перших хоробрих, що безстрашно підняли в Галичині революційний прапор боротьби за визволення гноблених і визискуваних (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)