хоробрий
ХОРО́БРИЙ, а, е.
Який не піддається страху, не боїться небезпеки; сміливий, відважний.
Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись! (Марко Вовчок);
Надвечір бомбардування [бомбування] припинилося, з плавнів повернулися пароплавчики крейсерської служби .. На них уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани – справжні морські вовки (Ю. Яновський);
Безмірне щастя – у поході буть В когорті непохитній і хоробрій! (Л. Дмитерко);
Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь святослав (М. Рильський);
// Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий.
– Будуть і помічники. Все буде. Ось Рябов піде в помічники, сам піду, дайте-но тільки налагодити життя, – сказав Синицин. – Ти гляди, який хоробрий, – посміхнувся Мічурін (О. Довженко);
// Здійснюваний відважними, безстрашними людьми.
Хто не хилиться в битві хоробрій, той довічно для бою живе! (С. Голованівський);
// Сповнений рішучості, дерзань, поривань.
Ой чи не краще почати нам, милеє браття, Співати за Ігоря хоробре завзяття? (Панас Мирний);
Дай йому, доле, Навічно Вітри України, Дай, доле, у мандри Дум материних, Звершень хоробрих, Як сонечко, щирих (М. Нагнибіда);
// Який не боїться нападати, добуваючи їжу або захищаючи життя своє і свого потомства (про тварин).
– Хочете орла – самотнього, хороброго, хижого, на недосяжній скелі, з могутніми крилами? (Ю. Яновський);
// Який виражає відвагу, безстрашність.
Хоробрий вигляд;
// у знач. ім. хоро́брий, рого, ч. Той, хто не піддається страху.
Франко також був одним з перших хоробрих, що безстрашно підняли в Галичині революційний прапор боротьби за визволення гноблених і визискуваних (П. Козланюк).
Значення в інших словниках
- хоробрий — хоро́брий прикметник Орфографічний словник української мови
- хоробрий — Відважний, сміливий, безстрашний, мужній; п! РІШУЧИЙ; пр. ХОРОБРО, сміливо і п. ф. від хоробрий. Словник синонімів Караванського
- хоробрий — Безбоязкий, безбоязливий, безбоязний, безоглядний, безстрашний, безстрашник, безшабашний, безшабашник, буйтур, буревісний, буревісник, витязь, відважний, відчайдух, відчайдушний, відчайдушник, відчайний, відчаюга, відчаюх, відчаяка, герой, геройський... Словник синонімів Вусика
- хоробрий — Краще з хоробрими людьми в гробі трупом лежати, ніж між негідними. Так вважають хоробрі люди, які швидше загинуть, ніж стануть боягузами і зрадниками. Приповідки або українсько-народня філософія
- хоробрий — -а, -е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. || Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий. || Здійснюваний відважними, безстрашними людьми. || Сповнений дерзань, поривань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хоробрий — не з хоро́брого деся́тка. Несміливий, боязкий. Олександр ІІІ був не з хороброго десятка, що всі помітили ще під час турецької війни. Вбивство терористами його батька ще більш посилило природне боягузтво (В. Канівець). Фразеологічний словник української мови
- хоробрий — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- хоробрий — Хоро́брий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хоробрий — ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись!... Словник української мови в 11 томах
- хоробрий — Хоробрий, -а, -е Храбрый. Шевч. 646. Пане гетьмане і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики, хоробрії товариші! К. ЧР. 270. А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, усе хоробрії товариші запорожці. н. п. Словник української мови Грінченка