хоробрий
ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху; сміливий, відважний.
Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись! (Вовчок, І, 1955, 359);
Надвечір бомбардування припинилося, з плавнів повернулися пароплавчики крейсерської служби.. На них уздовж бортів мішки з піском, кулемети й хоробра команда, а капітани — справжні морські вовки (Ю. Янов., II, 1958, 196);
Безмірне щастя — у поході буть В когорті непохитній і хоробрій! (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 11);
// Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий.
— Будуть і помічники. Все буде. Ось Рябов піде в помічники, сам піду, дайте-но тільки налагодити життя,— сказав Синицин.— Ти гляди, який хоробрий, — посміхнувся Мічурін (Довж., І, 1958, 455);
// Здійснюваний відважними, безстрашними людьми.
Хто не хилиться в битві хоробрій, той довічно для бою живе! (Голов., Близьке.., 1948, 42);
// Сповнений дерзань, поривань.
Ой чи не краще почати нам, милеє браття, Співати за Ігоря хоробре завзяття? (Мирний, V, 1955, 261);
Дай йому, доле, Навічно Вітри України, Дай, доле, у мандри Дум материних, Звершень хоробрих, Як сонечко, щирих (Нагн., На полі битви, 1974, 179);
// Який не боїться нападати, добуваючи їжу або захищаючи життя своє і свого потомства (про тварин).
— Хочете орла — самотнього, хороброго, хижого, на недосяжній скелі, з могутніми крилами? (Ю. Янов., II, 1958, 137);
// Який виражає відвагу, безстрашність.
Хоробрий вигляд;
// у знач. ім. хоро́брий, рого, ч. Той, хто но піддається страху.
Франко також був одним з перших хоробрих, що безстрашно підняли в Галичині революційний прапор боротьби за визволення гноблених і визискуваних (Козл., Відродження.., 1950, 22);
Хоробріші з гомоном посунули до місця тривоги (Гончар, Таврія, 1952, 94).
♦ Заги́нути (уме́рти, полягти́ і т. ін.) сме́ртю хоро́брих див. смерть.
Значення в інших словниках
- хоробрий — хоро́брий прикметник Орфографічний словник української мови
- хоробрий — Відважний, сміливий, безстрашний, мужній; п! РІШУЧИЙ; пр. ХОРОБРО, сміливо і п. ф. від хоробрий. Словник синонімів Караванського
- хоробрий — Безбоязкий, безбоязливий, безбоязний, безоглядний, безстрашний, безстрашник, безшабашний, безшабашник, буйтур, буревісний, буревісник, витязь, відважний, відчайдух, відчайдушний, відчайдушник, відчайний, відчаюга, відчаюх, відчаяка, герой, геройський... Словник синонімів Вусика
- хоробрий — ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху, не боїться небезпеки; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись!... Словник української мови у 20 томах
- хоробрий — Краще з хоробрими людьми в гробі трупом лежати, ніж між негідними. Так вважають хоробрі люди, які швидше загинуть, ніж стануть боягузами і зрадниками. Приповідки або українсько-народня філософія
- хоробрий — -а, -е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. || Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий. || Здійснюваний відважними, безстрашними людьми. || Сповнений дерзань, поривань. Великий тлумачний словник сучасної мови
- хоробрий — не з хоро́брого деся́тка. Несміливий, боязкий. Олександр ІІІ був не з хороброго десятка, що всі помітили ще під час турецької війни. Вбивство терористами його батька ще більш посилило природне боягузтво (В. Канівець). Фразеологічний словник української мови
- хоробрий — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
- хоробрий — Хоро́брий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- хоробрий — Хоробрий, -а, -е Храбрый. Шевч. 646. Пане гетьмане і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики, хоробрії товариші! К. ЧР. 270. А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, усе хоробрії товариші запорожці. н. п. Словник української мови Грінченка