хоробрий

не з хоро́брого деся́тка. Несміливий, боязкий. Олександр ІІІ був не з хороброго десятка, що всі помітили ще під час турецької війни. Вбивство терористами його батька ще більш посилило природне боягузтво (В. Канівець).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоробрий — хоро́брий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хоробрий — Відважний, сміливий, безстрашний, мужній; п! РІШУЧИЙ; пр. ХОРОБРО, сміливо і п. ф. від хоробрий. Словник синонімів Караванського
  3. хоробрий — Безбоязкий, безбоязливий, безбоязний, безоглядний, безстрашний, безстрашник, безшабашний, безшабашник, буйтур, буревісний, буревісник, витязь, відважний, відчайдух, відчайдушний, відчайдушник, відчайний, відчаюга, відчаюх, відчаяка, герой, геройський... Словник синонімів Вусика
  4. хоробрий — ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху, не боїться небезпеки; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись!... Словник української мови у 20 томах
  5. хоробрий — Краще з хоробрими людьми в гробі трупом лежати, ніж між негідними. Так вважають хоробрі люди, які швидше загинуть, ніж стануть боягузами і зрадниками. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. хоробрий — -а, -е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. || Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий. || Здійснюваний відважними, безстрашними людьми. || Сповнений дерзань, поривань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хоробрий — СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил. Словник синонімів української мови
  8. хоробрий — Хоро́брий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хоробрий — ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись!... Словник української мови в 11 томах
  10. хоробрий — Хоробрий, -а, -е Храбрый. Шевч. 646. Пане гетьмане і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики, хоробрії товариші! К. ЧР. 270. А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, усе хоробрії товариші запорожці. н. п. Словник української мови Грінченка