1. Словник синонімів української мови

хоробрий

СМІ́ЛИ́ВИЙ (який не знає страху, не боїться небезпеки), СМІ́ЛИЙ рідше, ХОРО́БРИЙ, ВІДВА́ЖНИЙ підсил., МУ́ЖНІЙ підсил., БЕЗСТРА́ШНИЙ підсил., НЕБОЯЗКИ́Й, НЕБОЯЗЛИ́ВИЙ, НЕЛЯКЛИ́ВИЙ, НЕПОЛОХЛИ́ВИЙ, БЕЗБО́ЯЗНИЙ, БЕЗТРЕ́ПЕТНИЙ поет., ВІДЧАЙДУ́ШНИЙ підсил., ЗУХВА́ЛИЙ підсил., ОРЛИ́НИЙ, ДЕРЗНОВЕ́ННИЙ підсил. уроч., ДЕРЗКИ́Й підсил. розм., ВІДЧА́ЙНИЙ підсил. рідше; ПИСКА́ТИЙ діал. (сміливий на висловлювання). То мужні та сміливі люди — боягуз не піде в холодні осінні ночі ганятися по гирлу та по лиманах за швидкохідними браконьєрськими моторками та сходитись з ними в смертельних поєдинках (О. Гончар); Я й досі дивуюся, що таке молоде, та таке сміле! Пробравсь у лядський табір, убив хорунжого й корогов його приніс до гетьмана (П. Куліш); Тут, над Дніпром поліг у битві з печенігами хоробрий і великодушний князь Святослав (М. Рильський); — Відважні хлопчаки! І я колись був таким (І. Франко); Йдуть, обнявшися з віків — Пісня мужніх мореходів І пісні степовиків (М. Нагнибіда); — На що вже я небоязкий, а й то, коли побачив усе те, ..волосся сторчака під шапкою стало (Ю. Збанацький); Кожен раз Мартинко остережував не говорити голосно, але й сам сміявся з того, заохочуваний небоязливим Богданом (І. Ле); Неполохливий зроду, Єремія почутив, перший раз на віку, що він одразу охолов (І. Нечуй-Левицький); Князь.. мимоволі довго милувався цим безбоязним відважним козаком (Я. Качура); На лихо небезпечний хлопець. Відчайдушний (К. Гордієнко); Дерзновенні піонери космосу; Він людина гаряча, відчайна (О. Донченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. хоробрий — хоро́брий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. хоробрий — Відважний, сміливий, безстрашний, мужній; п! РІШУЧИЙ; пр. ХОРОБРО, сміливо і п. ф. від хоробрий. Словник синонімів Караванського
  3. хоробрий — Безбоязкий, безбоязливий, безбоязний, безоглядний, безстрашний, безстрашник, безшабашний, безшабашник, буйтур, буревісний, буревісник, витязь, відважний, відчайдух, відчайдушний, відчайдушник, відчайний, відчаюга, відчаюх, відчаяка, герой, геройський... Словник синонімів Вусика
  4. хоробрий — ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху, не боїться небезпеки; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись!... Словник української мови у 20 томах
  5. хоробрий — Краще з хоробрими людьми в гробі трупом лежати, ніж між негідними. Так вважають хоробрі люди, які швидше загинуть, ніж стануть боягузами і зрадниками. Приповідки або українсько-народня філософія
  6. хоробрий — -а, -е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. || Який не боїться труднощів, небезпечних наслідків; рішучий. || Здійснюваний відважними, безстрашними людьми. || Сповнений дерзань, поривань. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. хоробрий — не з хоро́брого деся́тка. Несміливий, боязкий. Олександр ІІІ був не з хороброго десятка, що всі помітили ще під час турецької війни. Вбивство терористами його батька ще більш посилило природне боягузтво (В. Канівець). Фразеологічний словник української мови
  8. хоробрий — Хоро́брий, -ра, -ре Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. хоробрий — ХОРО́БРИЙ, а, е. Який не піддається страху; сміливий, відважний. Їхала .. молода дівчина багата з братом своїм і теж попалися розбійникам. Брат був чоловік хоробрий.., дума собі: спробую одбиватись!... Словник української мови в 11 томах
  10. хоробрий — Хоробрий, -а, -е Храбрый. Шевч. 646. Пане гетьмане і ви, батьки, і ви, панове отамання, і ви, братчики, хоробрії товариші! К. ЧР. 270. А за ним ідуть мало-мало не три тисячі, усе хоробрії товариші запорожці. н. п. Словник української мови Грінченка