хоробро

ХОРО́БРО.

Присл. до хоро́брий.

– Ви хоробро поводилися, – промовила дівчина, мірячи очима худу, трохи згорблену постать Калиновича (І. Франко);

Він воював чесно й хоробро, його відвагу ставили у приклад (Н. Рибак);

Вона не вміла плавати, боялась води, але тепер хоробро стояла на нерівній і хисткій поверхні, відблиски сонця з води сліпили її (Ю. Яновський);

Над лугом летів великий сірий птах, на нього хоробро нападали кілька маленьких пташок (О. Донченко).

Значення в інших словниках

1. хоробро — хоро́бро прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. хоробро — Присл. до хоробрий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. хоробро — ХОРО́БРО. Присл. до хоро́брий. — Ви хоробро поводилися,— промовила дівчина, мірячи очима худу, трохи згорблену постать Калиновича (Фр., VI, 1951, 164); Він воював чесно й хоробро, його відвагу ставили у приклад (Рибак, Що сталося..  Словник української мови в 11 томах
4. хоробро — Хоробро нар. Храбро.  Словник української мови Грінченка