хряпнути
ХРЯ́ПНУТИ, ну, неш, док., кого, чим, розм.
Однокр. до хря́пати.
Як зложив [Халявський] кулаки, як хряпне себе по голові, що насилу устояв і довго чмелів слухав (Г. Квітка-Основ'яненко);
Щось притьма убігло в сіні і дуже хряпнуло дверима (О. Стороженко);
Блиснуло сліпучо, вдарив важко грім, новий порив вітру гойднув віконну раму, відкинув її за стінку, потім хряпнув з такою силою, що скло розлетілося на друзки (Ю. Збанацький);
Він розмахнувся і вдруге хряпнув коцюбою. Бородай-мотузяр, змахнувши руками, завалився навзнак... (Ю. Смолич);
Щось страшне сталося з Матросом. Він схопив свою скриньку і хряпнув кришкою перед очима всієї компанії (І. Микитенко);
Хряпнули величезні дубові двері клубу, і на сходи вибігла одинока постать (С. Голованівський);
Тиша репнула, дерево хряпнуло, лісоруби ледве оступилися (К. Гордієнко);
* Образно. Хотів ти підвести голову й глянути, і не було сили ворухнутися. Така втома! Повіки важко аж хряпнули (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)