хуркання
ХУ́РКАННЯ, я, с.
Дія за знач. ху́ркати і звуки, утворювані цією дією.
Якась надзвичайна тиша, несподівані хуркання тетеруків .. наганяли на хлопців незрозуміле моторошне почуття (І. Багмут);
Земля, де впав снаряд, полетіла догори, а навкруги розлетілися з хурканням, як перепели, гострі скалки (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)