хуркання
ХУ́РКАННЯ, я, с. Дія за знач. ху́ркати і звуки, утворювані цією дією.
Якась надзвичайна тиша, несподівані хуркання тетеруків.. наганяли на хлопців незрозуміле моторошне почуття (Багмут, Щасл. день.., 1959, 211);
Земля, де впав снаряд, полетіла догори, а навкруги розлетілися з хурканням, як перепели, гострі скалки (Панч, II, 1956, 141).
Словник української мови (СУМ-11)