хуртеча
ХУРТЕ́ЧА, і, ж., розм.
Те саме, що хуртови́на 1, 3.
Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Я. Щоголів);
Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (О. Донченко);
Крізь хуртечу зимових циклонів, крізь вирування снігів летіли й летіли ешелони (О. Гончар);
* Образно. Які ж хуртовини, хурделі, хуртечі, Впали на їхні розгупані плечі! (І. Драч).
Словник української мови (СУМ-20)