хуртеча
ХУРТЕ́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що хуртови́на 1, 3.
Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Щог., Поезії, 1958, 371);
Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (Донч., VI, 1957, 375);
Крізь хуртечу зимових циклонів, крізь вирування снігів летіли й летіли ешелони (Гончар, Циклон, 1970, 26).
Словник української мови (СУМ-11)