хуртеча —
І, ж., розм. Те саме, що хуртовина. За вікном — хуртечі, І схиливши плечі, Слухаєш хорали Диких молитов. (Т.1, кн.2:6).
Словник поетичної мови Василя Стуса
хуртеча —
ХУРТЕ́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що хуртови́на 1, 3. Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Я. Щоголів); Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (О.
Словник української мови у 20 томах
хуртеча —
ХУРТЕ́ЧА, і, ж., розм. Те саме, що хуртови́на 1, 3. Надворі мете хуртеча, Ліпе сніг в вікно (Щог., Поезії, 1958, 371); Дівчина з тихою усмішкою прислухалась до голосіння хуртечі (Донч.
Словник української мови в 11 томах
хуртеча —
Хуртеча, -чі ж. = хурта = хуртовина 1. На дворі було хуртеча та метелиця мете. Щог. В. 135. На дворі мете хуртеча, ліпе сніг в вікно. Щог. Сл. 100.
Словник української мови Грінченка