хуста

ХУ́СТА, и, ж., заст.

Хустка.

Великої треба хусти, щоб зав'язать людям усти [вуста] (Сл. Б. Грінченка);

Круки перенесли зараз свої клунки до нової оселі й повиймали своє добро: тут була сокира, коса, серп, заступ, рогач, мішки, деякі хуста, сувій полотна, що предбала Ганна, ще наймичкою бувши, та ще два золотих грошима – оце було усе багатство Круків (М. Грушевський);

// тільки мн. ху́сти, ху́ста, хуст. Білизна.

Хусти поперем, як три дні панщини відбудем (прислів'я);

З полотна царського хуста маєш милій постелити, Ще й олієм [олією] покропити... (Леся Українка).

Значення в інших словниках

1. хуста — -и, ж., заст. Хустка. || тільки мн. хусти, хуста, хуст. Білизна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. хуста — ХУ́СТА, и, ж., заст. Хустка. Великої треба хусти, щоб зав’язать людям усти [вуста] (Сл. Гр.); // тільки мн. ху́сти, ху́ста, хуст. Білизна. Хусти поперем, як три дні панщини відбудем (Укр. присл..  Словник української мови в 11 томах
3. хуста — Хуста, -ти ж. 1) Платокъ. АД. І. 213. Великої треба хусти, щоб зав'язать людім усти. посл. Шовкова хуста. Чуб. 2) мн. хуста, хусти. Бѣлье. Хуста поперем, — як три дні панщини відбудем (важко). Ном. № 11260. За лісом, за пралісом білії хуста висять. Ном.  Словник української мови Грінченка