цапа
ЦА́ПА, присл., розм.
У вертикальному положенні; сторч, дибки.
Стрімка течія щораз підхоплювала дуба, як пір'їну, і кидала його з боку на бік, ставила цапа (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)ЦА́ПА, присл., розм.
У вертикальному положенні; сторч, дибки.
Стрімка течія щораз підхоплювала дуба, як пір'їну, і кидала його з боку на бік, ставила цапа (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)