царицин
ЦАРИ́ЦИН, а, е.
Прикм. до цари́ця; належний цариці.
Край дороги хатка стоїть; так чоловік у ту хатку, дивиться – аж там царицині сестри (О. Стороженко);
Князь згорнув царициного листа і жбурнув у шухляду (С. Добровольський).
Словник української мови (СУМ-20)