царицин
ЦАРИ́ЦИН, а, е. Прикм. до цари́ця; належний цариці.
Край дороги хатка стоїть; так чоловік у ту хатку, дивиться— аж там царицині сестри (Стор., І, 1957, 63);
Князь згорнув царициного листа і жбурнув у шухляду (Добр., Очак. розмир, 1965, 14).
Словник української мови (СУМ-11)