царицин
ЦАРИ́ЦИН, а, е. Прикм. до цари́ця; належний цариці.
Край дороги хатка стоїть; так чоловік у ту хатку, дивиться— аж там царицині сестри (Стор., І, 1957, 63);
Князь згорнув царициного листа і жбурнув у шухляду (Добр., Очак. розмир, 1965, 14).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Царицин — Цари́цин іменник чоловічого роду кол. назва м. Волгоград — до 1925 р. Орфографічний словник української мови
- царицин — ЦАРИ́ЦИН, а, е. Прикм. до цари́ця; належний цариці. Край дороги хатка стоїть; так чоловік у ту хатку, дивиться – аж там царицині сестри (О. Стороженко); Князь згорнув царициного листа і жбурнув у шухляду (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
- царицин — -а, -е. Прикм. до цариця. || Належний цариці. Великий тлумачний словник сучасної мови
- царицин — Цари́цин, -на, -не; -цині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- царицин — Царицин, -на, -не Царицынъ. Царицине військо. Сторож. ІІ. 206. Словник української мови Грінченка