царицин
цари́цин
-а, -е.
Прикм. до цариця.
|| Належний цариці.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Царицин — Цари́цин іменник чоловічого роду кол. назва м. Волгоград — до 1925 р. Орфографічний словник української мови
- царицин — ЦАРИ́ЦИН, а, е. Прикм. до цари́ця; належний цариці. Край дороги хатка стоїть; так чоловік у ту хатку, дивиться – аж там царицині сестри (О. Стороженко); Князь згорнув царициного листа і жбурнув у шухляду (С. Добровольський). Словник української мови у 20 томах
- царицин — Цари́цин, -на, -не; -цині, -них Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- царицин — ЦАРИ́ЦИН, а, е. Прикм. до цари́ця; належний цариці. Край дороги хатка стоїть; так чоловік у ту хатку, дивиться— аж там царицині сестри (Стор., І, 1957, 63); Князь згорнув царициного листа і жбурнув у шухляду (Добр., Очак. розмир, 1965, 14). Словник української мови в 11 томах
- царицин — Царицин, -на, -не Царицынъ. Царицине військо. Сторож. ІІ. 206. Словник української мови Грінченка