цариця

ЦАРИ́ЦЯ, і, ж.

1. Жін. до цар 1, 2.

Після великої зими, За Катерини за цариці, Москаль ту викопав криницю (Шевч., II, 1963, 267);

Красивий, спритний і хтивий лакуза [Стадницький] за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Стельмах, І, 1962, 15);

— Се ти, єдиная моя? Се ти, моя царице? З-за моря приплила сюди, кохана чарівнице? (Л. Укр., І, 1951, 412);

Настала вона, ніч-краса, цариця дум і настроїв, море німої журби і самітніх зітхань (Хотк., І, 1966, 90);

Ліворуч — місяць сплів мережку І застилає нею стежку, Мов зараз буде в млі ясній Цариця ночі йти по ній (Олесь, Вибр., 1958, 251);

[Ліда:] Це надзвичайно. Цариця музики [скрипка] служить для вправ хірурга (Корн., І, 1955, 99);

*У порівн. — Ми тобі залишаємо аж десять десятин твоєї ранньої землі. Хіба тобі ще більше треба для трьох душ? Чи тобі вже треба, як цариці, їсти не прості, а золоті галушки? (Стельмах, II, 1962,120).

♦ Ма́тушка-цари́ця; Ма́тінка-цари́ця — шанобливе називання підлеглими цариці, яке набрало також іронічного відтінку.

Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить (Шевч., II, 1963, 272);

— Я ще змалку і його [Распутіна], і матушку-царицю, що до нього приїжджала, натуральною контрою вважав (Гончар, II, 1959, 305);

Цари́ця небе́сна див. небе́сний;

Цари́ця полі́в:

а) про піхоту.

— Як-не-як, а вони все-таки в машинах, не те, що ми, гола піхота, цариця полів!.. (Гончар, III, 1959, 427);

б) коса в руках вправного косаря.

У Минківці царицею полів була коса.. Косив нею мій батько артистично (Минко, Моя Минківка, 1962, 77).

2. Дружина царя (у 1 знач.).

Справді, то була княгиня, Іудейськая цариця, Ірода прекрасна жінка (Л. Укр., IV, 1954, 174);

Як заграв він, як заграв,— ціле царство підняв. Взявся в боки цар, цариця — аж ніяково дивиться (Тич., І, 1957, 146).

3. рідко. Бджолина матка.