царювання
ЦАРЮВА́ННЯ, я, с.
Дія за знач. царюва́ти.
За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (з навч. літ.);
Гнів Тараса Шевченка виродився ще тоді, в криваве царювання Миколи Палкіна (П. Тичина);
З половини двадцятих по шестидесяті роки був у нас золотий вік панського панування .. Тоді саме настало царювання й панів Польських у Гетьманському (Панас Мирний);
Апогей самодержавного царювання імператора Олександра ІІІ, кінець 1880-х та початок 1890-х років був одним з найтяжких моментів в історії українства (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)