царювання
ЦАРЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. царюва́ти.
За царювання Тамари до Грузії були приєднані деякі області Персії (Іст. СРСР, І, 1956, 69);
Гнів Тараса Шевченка виродився ще тоді, в криваве царювання Миколи Палкіна (Тич., III, 1957, 126);
З половини двадцятих по шестидесяті роки був у нас золотий вік панського панування.. Тоді саме настало царювання й панів Польських у Гетьманському (Мирний, І, 1949, 207).
Словник української мови (СУМ-11)