царьок
ЦАРЬО́К, рка, ч., зневажл.
Зменш. до цар 1.
Один був Турн, царьок нешпетний, З Латином у сусідстві жив (І. Котляревський);
Саіб розказав, що заїздив до сусіди еміра Карапета; розказав, як той царьок гордо й непривітно обійшовся з ним (І. Нечуй-Левицький);
“Чорний царьок села”, – тоскно, з брезгливою [бридливою] неприязню думає отець Вікентій про отця Миколая (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)