цвиндрик
ЦВИ́НДРИК, а, ч., діал.
Легковажний чоловік, юнак; жевжик.
– Сталося це саме тоді, коли вийшов декрет про розводи, який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Ю. Мокрієв).
Словник української мови (СУМ-20)