цвиндрик
ЦВИ́НДРИК, а, ч., діал. Легковажний чоловік, юнак; жевжик.
— Сталося це саме тоді, коли вийшов декрет про розводи, який отих цвиндриків, що звикли щотижня жінок міняти, наче холодним душем обдав (Мокр., Слід.., 1969, 163).
Словник української мови (СУМ-11)