цвяхувати
ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що.
Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи.
* Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу [1-й слухач:] І все до прикладу... аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (М. Старицький);
// Прикрашувати, оздоблювати бляшками.
* Образно. Великими німецькими чобітьми цвяхує [Мірошниченко] припалу пилом дорогу (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)