цвяхувати

ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи.

*Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу. [1-й слухач:] І все до прикладу… аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (Стар., Вибр., 1959, 472);

// Прикрашувати, оздоблювати бляшками.

*Образно. Великими німецькими чобітьми цвяхує [Мірошниченко] припалу пилом дорогу (Стельмах, II, 1962, 13).

Значення в інших словниках

1. цвяхувати — цвяхува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. цвяхувати — ЦВЯХУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., що. Оббивати цвяшками; вбивати цвяхи. * Образно. [Унук:] Це вже старець наш знову зложив думу [1-й слухач:] І все до прикладу... аж голосить, та словом тим так і цвяхує в серце (М.  Словник української мови у 20 томах
3. цвяхувати — -ую, -уєш, недок., перех. Оббивати цвяхами; вбивати цвяхи. || Прикрашувати, оздоблювати бляшками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. цвяхувати — Цвяхува́ти, -ху́ю, -ху́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. цвяхувати — Цвяхувати, -хую, -єш гл. Обивать гвоздиками для украшенія.  Словник української мови Грінченка