цвігати
ЦВІ́ГАТИ, аю, аєш, недок., кого, що, діал.
Цвигати.
Швидко пригадався йому його власний син, що змаленьку ще любив цвігати батогом малих песиків (І. Франко);
* Образно. На лицях моїх слухачів заблисне Де-де легенький усміх іронічний; Мене, мов прутом, він по серці цвіга (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)