цвігнути
ЦВІ́ГНУТИ, ну, неш, док., кого, що і без прям. дод., діал.
Однокр. до цві́гати.
Коли Іван кілька разів потикнувся, коли кілька бузкових галузок цвігнуло його по лицю, пробудилася його натура, і він почав воркотіти (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)