цвігнути
ЦВІ́ГНУТИ, ну, неш, док., перех. і неперех., діал. Однокр. до цві́гати.
Коли Іван кілька разів потикнувся, коли кілька бузкових галузок цвігнуло його по лицю, пробудилася його натура, і він почав воркотіти (Фр., III, 1950, 133).
Словник української мови (СУМ-11)