цвіркотання

ЦВІРКОТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. цвіркота́ти і звуки, утворювані цією дією.

Якби хто хотів оглянутися за ними [цвіркунами], добачити їх там, звідки продзвеніло їх цвіркотання, та воно доходило знов з іншого місця (О. Кобилянська).

Значення в інших словниках

1. цвіркотання — цвіркота́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. цвіркотання — -я, с. Дія за знач. цвіркотати і звуки, утворювані цією дією.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. цвіркотання — ЦВІРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркота́ти і звуки, утворювані цією дією. Якби хто хотів оглянутися за ними [цвіркунами], добачити їх там, звідки продзвеніло їх цвіркотання, та воно доходило знов з іншого місця (Коб., II, 1956, 61).  Словник української мови в 11 томах