цвіркотання
ЦВІРКОТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. цвіркота́ти і звуки, утворювані цією дією.
Якби хто хотів оглянутися за ними [цвіркунами], добачити їх там, звідки продзвеніло їх цвіркотання, та воно доходило знов з іншого місця (Коб., II, 1956, 61).
Словник української мови (СУМ-11)