цвітник
ЦВІТНИ́К, а́, ч., діал.
Квітник.
Справді там було гарно: стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Панас Мирний);
Хазяїн бачив, як Брус [собака] вистрибнув із сіней, але подумав, що мабуть кури почали гребтися в цвітнику (П. Панч).
Словник української мови (СУМ-20)