цвітник
ЦВІТНИ́К, а́, ч., діал. Квітник.
Справді там було гарно: стежечки, що звивалися змією поміж кругами цвітників, були свіжо усипані сіяним піском (Мирний, III, 1954, 261);
Хазяїн бачив, як Брус [собака] вистрибнув із сіней, але подумав, що мабуть кури почали гребтися в цвітнику (Панч, В дорозі, 1959, 184).
Словник української мови (СУМ-11)