центровик
ЦЕНТРОВИ́К, а, ч., розм.
Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.).
“Треба б було поквапитися обслужити такого, – міркував розгублений офіціант. – Напевне, центровик!..” (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)ЦЕНТРОВИ́К, а, ч., розм.
Представник центру, фахівець з центру (у 5, 6 знач.).
“Треба б було поквапитися обслужити такого, – міркував розгублений офіціант. – Напевне, центровик!..” (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)