церковнослужитель
ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Служитель у церкві; церковний паламар.
Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле, що швидко заволікається тучами, небо (О. Гончар);
Очевидно, в одній з братських церков він [Дорофеєвич] виконував ще й обов'язки церковнослужителя, але не був духовною особою в повному розумінні цього слова (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)