церковнослужитель
ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар.
Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле, що швидко заволікається тучами, небо (Гончар, II, 1959, 358);
Очевидно, в одній з братських церков він [Дорофеєвич] виконував ще й обов’язки церковнослужителя, але не був духовною особою в повному розумінні цього слова (Рад. літ-во, 3, 1958, 53).
Словник української мови (СУМ-11)