1. Словник української мови в 11 томах

церковнослужитель

ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар.

Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле, що швидко заволікається тучами, небо (Гончар, II, 1959, 358);

Очевидно, в одній з братських церков він [Дорофеєвич] виконував ще й обов’язки церковнослужителя, але не був духовною особою в повному розумінні цього слова (Рад. літ-во, 3, 1958, 53).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. церковнослужитель — Особа, що через обряд хиротесії, здійснений над нею, посвячена на служіння в церкві під час богослужінь та поза ними; причетник Словник церковно-обрядової термінології
  2. церковнослужитель — церковнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. церковнослужитель — ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар. Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле... Словник української мови у 20 томах
  4. церковнослужитель — -я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар. Великий тлумачний словник сучасної мови