церковнослужитель
ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч.
Служитель у церкві; церковний паламар.
Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле, що швидко заволікається тучами, небо (О. Гончар);
Очевидно, в одній з братських церков він [Дорофеєвич] виконував ще й обов'язки церковнослужителя, але не був духовною особою в повному розумінні цього слова (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- церковнослужитель — Особа, що через обряд хиротесії, здійснений над нею, посвячена на служіння в церкві під час богослужінь та поза ними; причетник Словник церковно-обрядової термінології
- церковнослужитель — церковнослужи́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- церковнослужитель — -я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар. Великий тлумачний словник сучасної мови
- церковнослужитель — ЦЕРКОВНОСЛУЖИ́ТЕЛЬ, я, ч. Служитель у церкві; церковний паламар. Численне духовенство, роблячи останні приготування, теж, видно, переживає, хвилюється за успіх параду: то один, то інший з церковнослужителів неспокійно поглядає на спохмурніле... Словник української мови в 11 томах